Комунальний заклад «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 50 Харківської міської ради»
Департамент науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації
Офіційний сайт Департаменту освіти Харківської міської ради
Управління освіти адміністрації Червонозавоводського району Харківської міської ради
Управління кримінальної міліції у справах дітей
Портал превентивної освіти
ДИТЯЧИЙ ФОНД «ЗДОРОВ'Я ЧЕРЕЗ ОСВІТУ»
Допоможи дітям теплим словом!
Департамент науки i освiти Харківської обласної державної адміністрації

На порозі школи або готовність до школи

Як перевірити готовність дитини до школи: практичні поради психолога

   У професійному середовищі постійно точаться дискусії щодо готовності дитини до школи. Водночас скасування вступних тестів при прийманні дітей до освітніх закладів розгублює батьків. На що орієнтуватися під час ухвалення рішення про готовність дитини? Особливо це актуально для діток, яким на початок навчального року майже 6 років. Деякі батьки вважають, що чим раніше дитина піде до школи, тим ліпше. Навчання триває аж 12 років, і якщо дитина сідає за парту в віці 7 років, то середню освіту завершує аж у 19, проте наразі через реформування освітньої галузі, можна скорегувати ці цифри.

   Однак існує негативний досвід батьків, які віддали дітей до школи зарано, і потім довелося переживати наслідки. Спробуємо розібратися, на що звертати увагу батькам, щоби зрозуміти, чи дитина готова до шкільного навчання; а також, що вони можуть зробити для допомоги у формуванні належних якостей.

   Що насправді необхідно дитині для початку навчання, а що не таке важливе? Складники шкільної готовності:

Інтелектуальна готовність

Фізіологічна готовність мозку до навчання

Вольова готовність

Здатність робити щось всупереч складнощам

Соціальна готовність

Навички спілкування з іншими

Мотиваційна готовність

«Навіщо мені школа?»

Фізична готовність

Готовність тіла до навчання

 

Чинники інтелектуальної готовності дитини до школи

   Зазвичай батьки дбають про навчальні навички дитини: письмо, рахунок, читання, загальний розвиток. Але насправді для навчання важливо дещо інше – дозрівання певних відділів головного мозку, які відповідають за формування цих навичок. Навичка ще може бути несформована, проте все готово до формування. Іншими словами, дитина може не вміти розв’язувати приклади, але мати уявлення про число, числовий ряд, співвідносити за кількістю, порівнювати, вміти робити висновки і бути зацікавленою. Така дитина швидко навчиться розв’язувати приклади. Ми зважаємо на здатність дитини робити висновки, уважно слухати й чути, ставити запитання, якщо не все зрозуміло; на розвиток її пам’яті, уваги, уяви.

 Що можуть зробити батьки для сприяння формуванню інтелектуальної готовності дитини: давати адекватне інтелектуальне навантаження – розмовляти на різні теми, обговорювати події та враження, дозволяти самостійно вирішувати в непринципових ситуаціях і знаходити рішення ігрових або життєвих завдань.

   Наприклад: запропонувати відгадати, куди поділася крижинка, що ви принесли з вулиці; не підказувати, чому падає будинок, який стоїть на одному кубику; взагалі намагатися не давати готових відповідей відразу.

   Знайти центр підготовки до школи, де не зловживають «шкільними» методами – діти не сидять за партами, їх завдання не виключно письмові, а педагоги грають із ними в «правильні» ігри.

   Не перевантажувати дитину навчанням до початку навчання шкільного, адже це прямий шлях до пригнічення пізнавального інтересу.

Чинники вольової готовності дитини до школи

   Якщо ж пізнавальний інтерес збережено, то вольових зусиль для навчання дитині знадобиться набагато менше. Вольова готовність до школи – це здатність дитини «примусити» себе робити щось, що не викликає великого інтересу чи негайного задоволення. Воля також відповідальна за можливість дитини всидіти за партою упродовж уроку. Якщо вольова сфера недостатньо сформована, то починати процес навчання неймовірно важко для всіх.

  Що можуть зробити батьки для допомоги дитині: тренувати в дитини вміння чекати (витримувати чергу в крамниці, почекати до дня народження і тільки тоді отримати подарунок, почекати маму, коли вона зайнята тощо); створювати ситуації, де для досягнення результату потрібно багато витримки та зусиль, і якісно хвалити дитину за її перемоги.

Чинники мотиваційної готовності дитини до школи

   Мотиваційна готовність також важлива, хоча часто здається другорядним чинником. Але уявіть собі, як навчати дитину, яка абсолютно цього не хоче?! Або, не маючи уявлення про реальну школу, дитина думає, що це щось на кшталт розважального центру. Тоді вона буде неабияк розчарована. Пі час бесіди діти часто кажуть, що хочуть до школи, щоб учитися. Зазвичай, вони просто повторюють слова дорослих. Нормально, якщо перший час дитина йде до школи за приємними емоціями, спілкуванням, а саме пізнавальний інтерес проявляється у неї згодом у разі правильно організованого процесу навчання.

Що можуть зробити батьки для допомоги дитині: покажіть дитині, що таке школа: дивіться фільми, сходіть до школи, в якій навчалися ви самі, але оптимально – прогуляйтесь із дитиною школою, в якій вона буде навчатися; намагайтеся уникати власних негативних відгуків про школу, сучасну систему освіти тощо. Дозвольте дитині сформувати власне ставлення.

Чинники соціальної готовності дитини до школи

   Соціальна готовність означає, що дитина вміє спілкуватися з дорослими та дітьми адекватно ситуації. Тобто, з однолітками спілкування виглядатиме інакше, ніж із малознайомим дорослим.

   Якщо дитина відвідувала ЗДО хоча б упродовж року (а дитина, яка часто хворіє – упродовж двох років), то ймовірніше, соціальна готовність буде сформована. Якщо ж ні, то: батькам бажано простежити, чи має дитина досить досвіду спілкування з малознайомими людьми у різних ситуаціях; до початку шкільного навчання добре вирішити питання сепарації, відокремлення від батьків; пам’ятати, що будь-яка дитина адаптується до нового соціального середовища легко, якщо в неї адекватно сформована прив’язаність до батьків.

Чинники фізичної готовності до школи

   Парадоксально, скільки дітей не готові до школи саме фізично, тоді як навчання із 6 років запроваджувалося спочатку саме через акселерацію (пришвидшене дозрівання) дітей. При оцінюванні фізичної готовності ми, передусім, зважаємо на сформованість скелету. Приблизно в 7 років у фізичному розвитку дитини відбувається перехід на «новий рівень». Можна спостерігати, що її руки стають пропорційно довшими щодо тулуба, з’являється талія, стають більш помітними колінні суглоби, активно йде заміна зубів. Ці зміни сигналізують, що внутрішні органи доформовані й організм дитини готовий пустити енергію в мозок і витримати навчальні навантаження.

Що можуть зробити батьки: давати дитині адекватні фізичні навантаження: спортивна секція або багато рухливих ігор із батьками або дітьми; простежити, що всі навички самообслуговування сформовані.

Ознаки готовності та НЕготовності дитини до школи

Дитина готова до шкільного навчання якщо:

  1. Її багато що цікавить, вона ставить запитання.
  2. Любить робити щось, може зайняти себе сама.
  3. Їй цікаво пізнавати нове.
  4. Вона робить висновки й умовиводи.
  5. Вона просить читати їй книжки й уважно слухає їх.
  6. Може спокійно почекати деякий час.
  7. Може цілеспрямовано йти до своєї мети.
  8. Дитину цікавить школа, вона хоче піти туди.
  9. Дитина легко встановлює контакт і нормально спілкується з іншими людьми.
  10. Грає в ігри за правилами, дотримується встановлених правил.
  11. Досить фізично розвинена, спритна.
  12. Має повністю сформовані навички самообслуговування.

Дитина НЕ готова до школи, якщо:

  1. Має серйозні логопедичні проблеми, які не розв’язали раніше (рекомендується консультація логопеда).
  2. Дитина часто хворіє (шкільне навчання бажано починати ближче до 7 років).
  3. Дитина завжди надає перевагу грі, навчальна діяльність її зовсім не приваблює.
  4. Психічні процеси (пам'ять, увага, мислення, вольові якості) не сформовані досить, щоби дитина могла витримувати навчальне навантаження*.
  5. Дитина має проблемну поведінку – агресивна, занадто тривожна, не дотримується правил поведінки тощо (рекомендується консультація психолога).
  6. Будь-які хронічні захворювання, стреси (розлучення батьків, госпіталізації дитини, втрата близьких) у дошкільному віці – це привід подумати про початок шкільного навчання ближче до 7 років.

   За допомогою фахівців і за підтримки батьків дитина впорається та після дошкільної підготовки буде готова сісти за парту, задоволена та зацікавлена у навчанні.

 

Поради як розвинути дрібну мускулатуру руки дитини?

Цьому допоможуть спеціальні вправи, зокрема:

• Розминати пальцями тісто, глину, пластилін, м'яти поролонові кульки, губку.

• Катати по черзі кожним пальцем дрібні намистини, камінчики, кульки.

• Ляскати в долоні тихо, голосно, в різному темпі.

• Нанизувати намистини, ґудзички на нитки.

• Зав'язувати вузли на товстій і тонкій вірьовках і шнурках.

• Заводити будильник, іграшки ключиком.

• Штрихувати, малювати, розфарбовувати олівцем, крейдою, фарбами, ручкою і так далі.

• Різати ножицями.

• Конструювати з паперу (орігамі), шити, вишивати, в'язати.

• Робити пальчикову гімнастику.

• Малювати узори по клітинках в зошиті.

• Займатися на домашньому стадіоні і снарядах, де потрібний захват пальцями (кільця, щаблина та інші).

Успіхів вам, шановні дорослі, у відповідальній справі - підготовці дитини до школи!

Поради для батьків щодо нового ритму – до школи

 Щоб допомогти налаштуватись на новий ритм життя, краще говорити дитині:

•  У тебе все вийде, якщо ти трохи попрацюєш / постараєшся.

•  У школі можна багато чого нового дізнатись і багато чому навчитися, варто лише захотіти.

•  У класі можна знайти нових хороших друзів, хоча цілком імовірно, що не всі діти в класі тобі одразу сподобаються.

   Доречно буде розповісти про свої шкільні враження, своїх шкільних друзів, можливо, у вас є хороші знайомі зі шкільних часів, з якими ви до цих пір підтримуєте стосунки. Дитині буде цікаво дізнатися, що дружні стосунки можуть тривати такий довгий час.

   Поясніть дитині, що спочатку вона може сумувати за дитячим садком, за батьками, все шкільне може здаватися чужим. Це відчуття поступово пройде, учні зазвичай швидко звикають до школи та до нового оточення.

   Пригадайте про власні почуття та хвилювання в першому класі. Розкажіть, як ви чекали 1 вересня. Можете поділитися і своїми теперішніми відчуттями, пояснити свої хвилювання, які пов'язані з першим вересня. Але важливо щоб ваші шкільні згадки та сьогоденні турботи не стали додатковим джерелом хвилювань для дитини.

   Налаштуйте дитину на те, що у неї будуть нові обов'язки. Підкресліть, що тепер вона підросла, стала доросліше. Це означає, що їй тепер не лише більше довірятимуть, але і більше від неї очікуватимуть, але знову ж таки робіть це обережно без зайвого тиску.

  Оцінки – це важлива складова шкільного життя. Аби зменшити можливі хвилювання дитини з приводу оцінок, за час, що залишився до школи, спробуйте навчити її самої оцінювати те, що вона робить. Наскільки вона сумлінно попрацювала, чи все зробила, що могла.

Для того, щоб навчити дитину цьому, необхідно:

•  Самому максимально об'єктивно оцінювати результати роботи майбутнього школяра.

•  Порівнювати різні результати діяльності дитини, обговорювати причини успіхів і невдач.

•  Регулярно з'ясовувати, що саме дитина думає з приводу своєї роботи, як її оцінює, що у нього вийшло, що не вийшло, чому? Важливо звернути увагу на те, що порівнюються результати та досягнення дитини з його ж власними успіхами, аби побачити рух і зростання відносно самого себе. Ще одна причина, чому не можна порівнювати з досягненнями інших діток, бо це може спричинити зниження самооцінки.

•  Виражати впевненість в силах дитяти, переконаність в тому, що його результати будуть хорошими. Навіть коли дитині щось не вдається зробити вдало.

•  Підтримувати прагнення до творчості, розвитку і працьовитість.

   Коли дитина навчиться сама оцінювати свою діяльність, вона відчуватиме себе набагато впевненіше, тому що матиме власне більш менш адекватне уявлення про зроблене. Отже, ваше дитя в цілому буде менш залежним від думки і оцінки оточення.

   Також дуже важливо, щоб дитина добре розуміла, що шкільні відмітки - це лише оцінка зробленого зараз, а не його особи в цілому!! Підтримуйте та розвивайте впевненість дитини в собі, у власних силах - це дуже необхідно для хорошого самопочуття дитини в школі.

   У будь-якому випадку, любіть свою дитину такою як є, навіть якщо вона не буде цілковитим відмінником!