Профілактика насилля в родині та в дитячому колективі
Ні виховній агресії в сім’ї!
Любов – як ртуть: її можна втримати на розкритій долоні,
але не у стиснутому кулаці.
(Дороті Паркер)
1. Діти — основа сім’ї. У процесі виховання враховуйте індивідуальні особливості розвитку дитини.
2. Не ображайте, не бийте, не принижуйте дитину. Пам’ятайте: навчання — це радість (негативні емоції не сприяють засвоєнню матеріалу, вбивають бажання вчитися). Криком ви нічого не зміните.
3. Знайдіть час для бесіди з дитиною. Під час спілкування не реагуйте бурхливо, не засуджуйте, а будьте тактовними, толерантними, висловлюючи свої судження, думки. Намагайтеся контролювати режим дня дитини.
4. Пам’ятайте, що дитина — це ваше відображення (грубість породжує грубість, крик — крик, а взаєморозуміння і доброзичливість — добро і злагоду в сім’ї). Запитайте себе: «Чи хочу я, щоб моя дитина була схожа на мене?»
5. Дитина — це цілий світ, сприймайте її як цілісну особистість, дорослу людину, яка має свої права (на навчання, відпочинок тощо) і певні обов’язки (вчитися, дотримуватись правил для учнів).
6. Якщо ви помітили, що у дитини «важкий» період, підтримайте її.
7. Не віддаляйте дитину від себе — знайдіть час поговорити, зрозуміти, згадати себе в її віці, допоможіть, якщо потрібно, лагідним добрим словом.
8. Не шкодуйте ніжних слів, будуючи стосунки з власною дитиною.
9. Ви дали дитині життя, тож допоможіть зорієнтуватися у бурхливому морі життєвих подій.
10. Приймайте та любіть дитину такою, якою вона є.
«Проблема насильства над дітьми передшкільного віку: насильницькі дії щодо дітей: прояви та наслідки»
- підвищений тон, крик педагогів;
- дисципліна, в основі якої страх;
- покарання, що впливають на фізичний та психічний стан дитини;
- висміювання тощо.
- фізичне покарання;
- нехтування її потребами.
Традиційно відокремлюють такі види насильства:
- фізичне (порушення меж);
- психологічне (позбавлення вибору, жорстоке поводження);
- економічне (нехтування потребами;
- сексуальне (насильницькі дії та сексуальне розбещення).
Жертвами насильства найчастіше стають діти, які мають:
- особливості поведінки – замкнені діти, інтороверти (флегматики) або діти з імпульсивною поведінкою, гіперактивні;
- особливості зовнішності чи фізичні вади;
- нерозвинені соціальні навички, недостані комунікативні уміння – порівняно з іншими дітьми, вони легше стають жертвами. Ставши жертвою, такі діти сприймають цю ситуацію як неминучу, знаходять виправлення насильнику;
- проблеми в розвитку чи хвороби – епілепсія, тики, заїкання, енурез, порушення мовлення;
- низьку самооцінку, що може сприяти формуванню ролі жертви або агресивної поведінки- як спосіб компенсації.
Також жертвами насильства стають діти із родин СЖО.
Ознаки, за якими можна визначити, яка стала жертвою насильницьких дій, такі:
- зникнення інтересу до навколишнього життя;
- наявність синців, подряпин;
- зменшення спілкування;
- ігри наодинці;
- Занедбаний зовнішній вигляд (брудне тіло, одяг);
- кепкування однолітків над дитиною –жертвою.
